Мочегонные препараты: что это, список самых лучших лекарственных средств

Фармакодинамика и фармакокинетика

Торасемид относится к группе салуретиков, действие которых заключается в торможении ренальной реабсорбции ионов хлора и натрия в восходящем колене петли Генле. Обладает быстрым диуретическимдействием после внутреннего и в/в применения, которое достигает своего максимума за 2–3 часа и остается эффективным на протяжении почти 12 часов. Диуретическое действие довольно сильное и отмечается даже в случаях, где прочие диуретики неэффективны. Торасемид избавляет от отеков, при сердечной недостаточности понижает симптоматику заболевания и благотворно влияет на функцию миокарда, по средствам уменьшения пред- и постнагрузки.

При внутреннем приеме проявляет антигипертензивноедействие, которое развивается медленно и выходит на максимально эффективное в течение 3-х месяцев. Антигипертензивная эффективность Трифаса достигается за счет понижения ОПСС по причине нормализации нарушенного ранее электролитного баланса и в основном, понижения активности, в мускулатуре артерий, свободного Ca2+. Известно, что торасемид уменьшает восприимчивость сосудов к внутренним вазопрессорным веществам, таким как катехоламины.

Всасывание торасемида, после внутреннего приема, полное, быстрое и проходит на протяжении 60-120 минут, в независимости от приема пищи.

Биодоступность — 80–90%, связь с белками плазмы около 99%.

Конечные продукты преобразования — метаболит М1, М3 (активные) и М5 (неактивный).

Читайте также:  Что значит давление 140 на 90, нормальный ли это показатель, причины и что делать в такой ситуации

Кинетика торасемида, а также продуктов его метаболизма характерна линейной зависимостью, то есть Cmax в плазме и AUC возрастает в соответствии с принятой дозой.

у здоровых добровольцев равнялся 3–4 часам.

Ренальный клиренс около 10 мл/мин при общем клиренсе — 40 мл/мин.

Выводится на 80 % с мочой, в остальном желчью.

Наличие почечной недостаточности практически не влияет на и общий клиренс торасемида.

Общее описание Трифаса

После попадания в организм через пероральный прием Трифас оказывает очень быстрый мочегонный эффект, сохраняющийся у пациента в течение 12 часов. Повышенный объем выделяемой урины отмечается даже в случаях, когда иные диуретики неэффективны, что часто встречается у пациентов с диагностированной недостаточностью почек.

trifas.jpg

Более того, эффективность препарата столь высока из-за пониженной гиподинамики, что обусловлено снижением вывода кальция из плазмы крови и устранения проблем с водно-электролитным балансом организма.

Действующее вещество

У медикаментозного средства Трифас активным действующим веществом является торасемид, который производится из кислот сульфамонлантранилового вида. Этот диуретик – петлевый, он сохраняет все качества этой группы и воздействует на нефрон через просвет. Происходит связка с Na-K-Cl котранспортером (протеин), который расположен в структуре клеток в толстых сегментах колен восходящего типа.

При таком процессе отмечается сильное подавление ионов Cl, K, а также Na в просветах почечных канальцев. Это обеспечивается выделение почками около 20% натрия в отфильтрованном состоянии, что существенно снижает реабсорбцию жидкости.

Торасемид оказывает интенсивное воздействие на кровоток в почках, увеличивая выработке простациклина и активируя калликреин-кининовую систему. Такое действие характерно для всех петлевых диуретиков, применяемых при проблемах с почечной фильтрацией в их клубочках. Выработка простациклина необходима для облегчения преднагрузок на желудочек с левой стороны, а также для правильного расширения русла вен.

Фармакодинамика

Чем больше дозировка Трифаса, тем мощнее и интенсивнее мочегонный эффект. Особенность активного действующего вещества заключается в его антиальдостероновом воздействии, характеризующимся меньшей потерей ионов калия, чем, к примеру, у фурасемида. Уникален препарат отсутствием рикошетного феномена, при котором активно повышается реабсорбция натрия (ионов) после прекращения приема медикамента. Такой эффект наблюдается при приеме многих диуретиков, активирующих ренин-ангиотензиновую систему.

Ещё по теме: Является ли препарат Энап мочегонным?

trifas-tabletki.jpg

При приеме внутрь Трифас активно всасывается пищеварительным трактом, причем нет никакой зависимости от наличия в нем пищи или жидкости. В плазме крове максимальная концентрация наблюдается через пару часов. По биодоступности препарат на 91% положителен. Почти 80% препарата выводится почками, остаток удаляется по желчным путям. Полувыведение из организма наступает через 4 часа, причем период времени не меняется даже при проблемах в работе почек и их недостаточности.

Читайте также:  Кровоточат десны — лечение у детей и взрослых

Противопоказания

  • гиповолемия;
  • гиперчувствительность к торасемиду или прочим ингредиентам Трифаса;
  • почечная недостаточность санурией;
  • гипонатриемия;
  • артериальная гипотензия;
  • состояние печеночной комы или прекоматозное;
  • гипокалиемия;
  • выраженные патологии в системе мочеиспускания, такие как гипертрофия предстательной железы;
  • детский возраст;
  • период грудного кормления.

Побочные действия

  • зуд кожных покровов, фотосенсибилизация, экзема;
  • анемия, лейкопения, тромбоцитопения;
  • предрасположенность к тромбообразованию, артериальная гипотония;
  • метаболический алкалоз, гиповолемия, гипокалиемия, гипомагниемия, гиперлипидемия, гипергликемия, гиперурикемия;
  • азотемия, острая задержка мочеиспускания;
  • сухость в ротовой полости, панкреатит, ослабление аппетита, диарея, рвота, повышение активности печеночных ферментов, запор;
  • парестезии, головные боли, ощущение слабости, чувство сонливости, головокружение, спутанность сознания, судороги;
  • нарушения зрения, шум в ушах, глухота.

Таблетки Трифас, инструкция по применению

Трифас в форме таблеток принимают внутрь (перорально), можно делить одну таблетку на две или четыре части.

При эссенциальной гипертензии, инструкция по применению Трифас 10 мг рекомендует начинать лечение с четверти таблетки (2,5 мг) в сутки. В связи с тем, что действие препарата проявляется постепенно, а максимальная эффективность наблюдается только через 3 месяца, данная дозировка должна приниматься на протяжении всего этого периода. По прошествии 3-х месяцев, в случае недостаточной эффективности понижения АД, можно повысить дозу Трифаса вдвое (5 мг). Также доза 5 мг рекомендуется как начальная при недостаточности функции почек или тяжелой артериальной гипертензии. Дальнейшее повышение доз не целесообразно и может проходить только после консультации с лечащим врачом.

При выпотах и/или отеках следует начинать терапию с 5 мг Трифаса в сутки (1/2 таблетки). В тяжелых случаях возможно увеличение дозировки торасемида, вплоть до 20 мг в день.

Трифас инструкция и частые вопросы

Склад

діюча речовина:

1 таблетка містить торасеміду 5 мг;

допоміжні речовини

: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

білого кольору, круглі, злегка двоопуклі таблетки з насічкою для розподілу з одного боку.

Фармакотерапевтична група Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Код АТХ С03С А04.

Фармакологічні властивості

Читайте также:  Стентирование сосудов сердца отзывы

Фармакодинаміка.

Торасемід діє як салуретик, дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле. У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2-3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових пробандів у діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад, дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду вже не чинили потрібного ефекту, наприклад, при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У випадку серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження. Після перорального застосування антигіпертензивна дія торасеміду розвивається поступово, починаючи з першого тижня після початку лікування. Максимум антигіпертензивної дії досягається не пізніше, ніж через 12 тижнів. Торасемід знижує артеріальний тиск за рахунок зниження загального периферичного опору судин. Цей вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу, головним чином, за рахунок зменшення підвищеної активності вільних іонів кальцію у клітинах м’язів артеріальних судин, що було виявлено у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію. Вірогідно, цей вплив знижує підвищену сприйнятливість судин до ендогенних вазопресорних речовин, наприклад, катехоламінів.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування торасемід швидко та повністю всмоктується. Пікова концентрація у сироватці крові досягається впродовж 1-2 годин. Біодоступність становить приблизно 80-90 %; за умови повного всмоктування максимальне значення ефекту першого проходження становить 10-20 %. Їжа знижує швидкість (динамічну складову) всмоктування торасеміду (зменшується Cмакс. і збільшується tмакс.), але не впливає на загальну абсорбцію. Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %, метаболітів М1, М3, і М5 – 86 %, 95 %, і 97 % відповідно. Уявний об’єм розподілу (Vz) дорівнює 16 л. У людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів М1, М3 та М5. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1, М3 та М5 утворюються у результаті окислення метальної групи, що знаходиться на фенільному кільці, до карбонової кислоти, метаболіт М3 утворюється у результаті гідроксилювання кільця. Метаболіти М2 і М4, виявлені у дослідженнях на тваринах, у людини не виявлені. Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшується пропорційно дозуванню. Кінцевий час напіввиведення (t1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових людей становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв., ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових людей приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів із сечею у наступному відсотковому співвідношенні: торасемід – приблизно 24 %, метаболіт M1 – приблизно 12 %, метаболіт M3 – приблизно 3 %, метаболіт M5 – приблизно 41 %. Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має, а на рахунок діючих метаболітів М1 і М3, узятих разом, припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і період напіввиведення торасеміду не змінюються, а період напіввиведення М3 і М5 подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У пацієнтів із порушенням функцій печінки або з серцевою недостатністю період напіввиведення торасеміду і метаболіту М5 незначно подовжуються, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових людей, тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

Клінічні характеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія. Лікування та профілактика рецидивів набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин препарату Трифас®Cor. Ниркова недостатність з анурією. Печінкова кома або прекома. Артеріальна гіпотензія. Гіповолемія. Гіпонатріємія. Гіпокаліємія. Аритмія. Значне порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного застосування. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням діуретика, може призвести до підвищення або посилення побічної дії обох препаратів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їх токсичну дію на центральну нервову систему (ЦНС). Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад, канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних дій літію. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад, епінефрину та норепінефрину. При одночасному застосуванні з холестераміном може знижуватися всмоктування торасеміду та, відповідно, його очікувана ефективність.

Особливості застосування

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема, калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів, які одночасно застосовують глікозиди наперстянки, глюкокортикостероїди, мінералокортикостероїди або проносні засоби. Крім цього, необхідно регулярно контролювати вміст глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Торасемід слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які страждають на захворювання печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії та метаболічного ацидозу препарат слід призначати з препаратами-антагоністами альдостерону або препаратами, що сприяють затримці калію в організмі. Після застосування торасеміду спостерігалися випадки ототоксичності (шум у вухах і втрата слуху), які мали оборотний характер, однак прямого зв’язку із застосуванням препарату не встановлено.

При призначенні діуретиків необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемії та інших порушень, що можуть проявлятися у вигляді сухості в роті, спраги, слабкості, в’ялості, сонливості, збудження, м’язового болю або судом, міастенії, гіпотонії, олігурії, тахікардії, нудоти, блювання. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, призвести до зниження об’єму циркулюючої крові, тромбоутворення та емболії, особливо у пацієнтів літнього віку.

Пацієнтам із порушеннями водно-електролітного балансу слід припинити застосування препарату та після усунення небажаних ефектів відновити терапію, починаючи з більш низьких доз.

Внаслідок того, що при лікування торасемідом може спостерігатися збільшення вмісту глюкози в крові, то у пацієнтів із латентним та явним цукровим діабетом необхідна ретельна перевірка метаболізму вуглеводів. Також слід регулярно контролювати картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Особливо на початку лікування пацієнтів літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів та згущення крові.

У разівідсутності достатнього клінічного досвіду застосування не слід призначати торасемід при нижченаведених захворюваннях та станах: подагра; аритмії, наприклад, синоатріальній блокаді, атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступенів; патологічних змінах кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія із використанням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові, наприклад, тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності; порушення функцій нирок, спричинених нефротоксичними речовинами. Препарат містить лактозу, тому пацієнти з такими рідкими спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні застосовувати даний препарат.

Застосування Трифас®Cor може бути причиною отримання позитивного результату при здійсненні тесту на допінг і погіршенні стану здоров’я.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг за електролітами та гематокритом, а також за розвитком плода.

Період лактації.

На даний час не встановлено, чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризик застосування препарату у новонароджених/грудних дітей. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказано. Якщо необхідно застосовувати торасемід у цей період, то годування груддю слід припинити.

Фертильність.

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Читайте также:  Рвис по смешанному типу что это такое

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Навіть при належному застосуванні торасемід може вплинути на реакцію пацієнта до такого ступеня, що це спричинить значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з іншими механізмами чи виконувати роботу без підстраховки. Це значною мірою стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або при призначенні супутньої терапії. Тому під час застосування торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Есенціальна гіпертензія.

Лікування розпочати із застосування ½ таблетки препарату Трифас®Cor на добу, що еквівалентно 2,5 мг торасеміду. Зниження артеріального тиску відбувається поступово, вже впродовж першого тижня лікування, та досягає максимального значення не пізніше 12 тижнів. Якщо нормалізація артеріального тиску при щоденному застосуванні ½ таблетки препарату не відбувається через 12 тижнів лікування, то добова доза може бути підвищена до 1 таблетки препарату Трифас®Cor, що еквівалентно 5 мг торасеміду. При початкових високих показниках артеріального тиску, а також при обмеженій функції нирок можна розраховувати на додаткове зниження артеріального тиску за рахунок збільшення дози. Не слід перевищувати добову дозу препарату Трифас®Cor, що дорівнює 1 таблетці, оскільки при цьому не очікується подальшого зниження артеріального тиску.

Набряки та випоти.

Лікування розпочинається із застосування 1 таблетки на добу препарату Трифас®Cor, що дорівнює 5 мг торасеміду. Зазвичай ця доза вважається підтримуючою. Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, то слід застосовувати 2 таблетки препарату на добу, що дорівнює 10 мг торасеміду, яку призначати щоденно. Залежно від тяжкості стану хворого добова доза може бути збільшена до 20 мг торасеміду.

Таблетки застосовувати вранці, не розжовувати і запивати незначною кількістю рідини. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Біологічна доступність торасеміду не залежить від прийому їжі.

Рекомендації щодо поділу таблетки. Таблетки можуть бути легко розподілені на дві половини (риска для поділу знаходиться на одному боці), що забезпечує можливість отримання необхідної дози. Таблетку розмістити на твердій поверхні. Потім натиснути великими пальцями справа та зліва від риски для поділу. Це забезпечує легкий поділ таблетки.

Пацієнти з порушенням функцій печінки.

Лікування таких пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

Пацієнти літнього віку.

Спеціального підбору дози не вимагається. Однак адекватні дослідження стосовно порівняння лікування хворих літнього віку та молодих хворих відсутні.

Діти

Застосовувати торасемід дітям та підліткам не слід за відсутності достатнього клінічного досвіду.

Передозування

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування.

Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу. Лікування у випадку гіповолемії: заміщення об’єму рідини. Лікування у випадку гіпокаліємії: призначення препаратів калію. Лікування серцево-судинної недостатності: положення лежачи пацієнта та, у разі необхідності, призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи).

При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності застосовувати введення епінефрину, розчинів, що заміщують об’єм рідини, глюкокортикоїдних гормонів.

Побічні реакції

Для оцінки побічних явищ була використана наступна частота їх проявів: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 до < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; невідомо: не може бути встановлено через відсутність даних.

З боку метаболізму/електролітів.

Часто: інтенсифікація метаболічного алкалозу. Спазми м’язів (особливо на початку лікування). Підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози, а також холестерину та тригліцеридів у крові. Гіпокаліємія (при супутній низькокалійовмістній дієті), при блюванні, проносі, після надмірного застосування послаблюючих засобів, а також у хворих з хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можливі порушення водного та електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія. При значних втратах рідини та електролітів унаслідок посиленого сечовиділення можуть спостерігатися артеріальна гіпотензія, головний біль, астенія, сонливість, особливо на початку лікування та в пацієнтів літнього віку.

З боку серцево-судинної системи.

Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності, у тому числі ішемія серця та мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе у зв’язку з гемоконцентрацією.

З боку травної системи.

Часто: різноманітні розлади травної системи (особливо на початку лікування) в тому числі, відсутність апетиту, метеоризм, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, запор. Дуже рідко: панкреатит.

З боку сечовидільної системи.

Іноді: підвищення концентрації креатиніну та сечовини крові, позиви до сечовипускання. У хворих з розладами сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягнення сечового міхура.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутаміл-транспептидази) у крові.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічні реакції, наприклад, свербіж, екзантема, фотосенсибілізація, тяжкі шкірні реакції (висипання).

З боку системи крові та кровотворної системи.

Дуже рідко: зниження числа тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів.

Загальні прояви.

Часто: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування). Іноді: сухість у роті, неприємні відчуття у кінцівках (парестезії). Дуже рідко: розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху.

Термін придатності 5 років. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Читайте также:  Низкое давление и головокружение: причины, что делать?

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Глінікер Вег 125, 12489, Берлін, Німеччина.

Заявник

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника

1, Авеню де ла Гар, L-1611 Люксембург.

Передозировка

При передозировке наблюдали увеличение диуреза, в связи с чем, возможно развитие дегидратации с нарушениями электролитного обмена. Также проявлялась сонливость, нарушения сознания, сердечно-сосудистая недостаточность, симптоматическая артериальная гипотензия, диспептические нарушения.

Как правило, симптоматика интоксикации проходит самостоятельно при понижении дозы Трифаса или его полной отмене. Показано проведение инфузионной терапии для корректировки электролитного баланса. Гемодиализ не выводит торасемид из крови.

Фармакологические свойства препарата трифас 10

Фармакодинамика и фармакокинетика препарата диктуются его принадлежностью к высокоактивным диуретикам.

Фармакодинамика

Действующее вещество лекарства (торасемид) угнетает синтез ионов натрия и хлора. Эффект достигается спустя 2-3 часа после приема препарата и держится на протяжении 12 часов. Торасемид влияет на физико-химические свойства сосудов, уменьшая нагрузку на них.

trifas-vypuskaetsya-v-vide-tabletok-i-koncentrata-v-ampulah.jpg Трифас выпускается в виде таблеток и концентрата в ампулах.

Фармакокинетика

Действующее вещество практически сразу абсорбируется в организме. Наиболее высокая его концентрация наблюдается в крови, печени и тканях. Действовать Трифас начинает в случае приема достаточной для этого дозы. Конечное время полувыведения составляет 3-4 часа. При гемодиализе торасемид выводится из организма с большим трудом.

Взаимодействие

Прием Трифаса усиливает эффекты прочих антигипертензивных средств, в том числе ингибиторов АПФ.

При параллельном приеме с препаратами дигиталиса (Дигоксин), недостатоккалия, вызванный торасемидом, может стать причиной усиления побочных эффектов обоих лекарственных средств.

Действие противодиабетических средств может снижаться при приеме торасемида.

НПВП и Пробенецид понижают диуретическое и как следствие гипотензивное действие.

Возможно усиление токсического действия салицилатов, при совместном приеме с Трифасом.

Торасемид, в особенности в высоких дозах, приводит к усилению ото- и нефротоксического действия цитостатиков и антибиотиков аминогликозидного ряда (канамицин, тобрамицин, Гентамицин), а также нефротоксического действия цефалоспоринов.

Слабительные препараты, глюкокортикоиды и минералокортикоиды, при сочетаемом приеме с Трифасом, усиливают потерю калия.

Взаимодействие с медикаментами и алкоголем

Трифас существенно усиливает препараты, принимаемые пациентом для снижения артериального давления (особенно в случае ингибиторов АПФ). Если принимать торасемид параллельно с медикаментами против диабета, эффективность последних сильно снижается. Категорически запрещен алкоголь.

Препараты дигиталиса, к примеру, Дигоксин, проявляют большее количество побочных действий при приеме Трифаса, что обусловлено сильным дефицитом калия в организме. Пробенецид и НПВП сильно снижают мочегонное действие торасемида, как и его гипотензивную характеристику. Если принимаются салицилаты одноременно с Трифасом, то они становятся значительно токсичнее.

Ещё по теме: Является Цистон мочегонным или нет?

Прием антибиотиков и цитостатиков вызывает нефро – и ототоксичное воздействие (торабрамицин, канамицин или гентамицин), а у цефралспоринов отмечается токсичное действие нефротического типа.

Слабительные медикаменты, минерало- и глюкокортикоиды вызывают активный вывод калия. Миорелаксанты курареподобного вида и Теофиллин действуют в разы интенсивнее при сочетании с Трифасом.

Сужение сосудов наблюдается при комплексном приеме торасемида с катехоламинами – Номэинефрином и эпинефрином. Колестирамин, принимаемый пациентом одновременно с Трифасом сильно снижает всасываемость диуретика и сводит к минимуму его эффективность.

Особые указания

Терапия Трифасом должна проводиться под постоянным мониторингом электролитного баланса, в том числе калия в плазме. Также, необходимо контролировать уровни мочевой кислоты, глюкозы, липидов и креатинина.

При сахарном диабете нужно следить за метаболизмом углеводов.

Следует проводить регулярную оценку картины крови (содержание эритроцитов, лейкоцитов, тромбоцитов), а также следить за симптоматикой сгущения крови и потери электролитов, в особенности для пожилых пациентов.

Не стоит назначать лечение с использование торасемида при аритмиях, анемии, нарушениях кислотно-щелочного баланса, подагре, тромбоцитопении.

Отзывы о Трифас

В кругу врачей, применяющих петлевые диуретики, препарат Трифас получает положительные отзывы и является препаратом выбора. По данным многих исследований его применение позволяет не только увеличить эффективность проведения диуретической терапии, но также избежать серьезных осложнений, связанных с ее назначением. Трифас обладает менее выраженным воздействием на выведения калия, магния, кальция и пр. и большей эффективностью в сравнении с Фуросемидом, легче переносится пожилыми больными и пациентами с сердечными и прочими заболеваниями.

Среди отзывов пациентов можно встретить и отрицательное мнение по поводу эффективности Трифаса. Часто можно прочитать жалобы на не проходящие отеки или недостаточный мочегонный эффект. Напомним, что действие торасемида развивается постепенно и улучшение болезненных состояний можно заметить, чаще всего, через месяц-другой непрерывного применения.

Состав и действие

Главным действующим веществом препарата является торасемид. Помимо него, в состав таблетки входят: кукурузный крахмал, моногидрат лактозы, безводный диоксид кремния и стеарат натрия. Препарат направлен на выведение из организма лишнего натрия и других веществ и микроорганизмов, оказывающих негативное влияние на состояние здоровья. Благотворное действие лекарство начинает оказывать после прохождения лечебного курса, который в большинстве случаев не превышает 12 недель.

blagotvornoe-dejstvie-lekarstvo-nachinaet-okazyvat-posle-prohozhdeniya-lechebnogo-kursa.jpg Благотворное действие лекарство начинает оказывать после прохождения лечебного курса.

Цена Трифаса, где купить

В Украине цена Трифас 10 мг в среднем составляет №30 – 160 гривен; №50 – 200 гривен; №100 – 270 гривен.

Средняя цена в рублях, не считая доставки по России, составляет 1400 рублей за 30 таблеток.

  • Интернет-аптеки РоссииРоссия
  • Интернет-аптеки УкраиныУкраина

ЛюксФарма* специальное предложение

  • Трифас таблетки 10мг N100

показать еще

Аптека24

  • Трифас 10 мг №30 таблетки Берлін Хемі АГ, Німеччина
  • Трифас-10 10 мг №100 Берлін Хемі АГ, Німеччина
  • Трифас 10 мг №50 таблетки Берлін Хемі АГ, Німеччина
  • Трифас 20 20 мг/4 мл №5 раствор А.Менаріні Мануфактурінг, Логістікс енд Сервісес С.р.Л.,Італія
  • Трифас-COR 5 мг №30 таблетки Берлін Хемі АГ(Менаріні Груп), Німеччина

Оцените статью
Рейтинг автора
5
Материал подготовил
Илья Коршунов
Наш эксперт
Написано статей
134
Добавить комментарий